Серія "Наполеон та воєводи" від Scheibe Alsbach

Період з 1804 по 1815, з проголошення Наполеона Бонапарта імператором Франції і до його повалення, в історії Франції відомий як Перша Імперія. Тоді ж було сформовано непереможну "Велику Армію", "La Grande Armée", на чолі з талановитими воєводами. Незважаючи на те, що після Великої французької революції були скасовані старі військові звання на кшталт маршала чи генерала, Наполеон їх відновив і, як за часів поваленої революціонерами монархії, сам їх надавав. Проте, новоспечений імператор зводив у маршали чи генерали не аристократів, на відміну своїх попередників, а тих, хто проявив себе як стратеги, тактики, дипломати, воїни, більшість із яких не мали шляхетного епоходження. Щоправда, згодом їм Наполеон дарував титули…

І навіть після повного повалення Наполеона Бонапарта художники віддавали данину йому, його діянням та його людям у різних формах, у тому числі й порцеляні.

Визначний приклад – тюрингська мануфактура Scheibe-Alsbach. Про саму мануфактуру ви можете дізнатися з нашої статті про німецьку порцеляну. Тут же ж мова піде про одну з найвідоміших серій, що колекціонуються.

Порцелянові фігури знаменитостей були спеціалізацією мануфактури ще з другої половини XIX століття, а з 1890-х рр. в асортименті мануфактури з'являються композиції, присвячені Наполеону. Спочатку з'явилися скульптури за мотивами відомих картин: Наполеон на здибленому коні (скульптор Отто Пьортцель за мотивами картини Жана-Луї Давида "Наполеон на перевалі Сен-Бернар"), Наполеон у Росії (кілька скульптур роботи Фелікса Цее), Наполеон спить за столом (як на літографії Анжа-Луї Жане). Ще одна популярна серед колекціонерів серія – вершники Імператорської армії.

Представлена ​​галереєю Watel Antik колекція називається "Наполеон і його воєводи" - лімітована серія, що неодноразово перевипускалася. Головний автор та скульптор - Фелікс Цее.

Успішний та талановитий випускник художньої школи в Зонненберзі з 1888 року і до своєї смерті у 1937 році працював на мануфактурі Scheibe Alsbach, де був одним із найзатребуванішиї майстрів. Крім історичних мотивів, створював скульптури у стилях рококо та бідермайєр. До 1904 року - до 100-річчя Першої Імперії - Цее та інший скульптор мануфактури, Карл Люзек, підготували колекцію ростових фігурок Наполеона та ряду його воєвод, серед яких 12 маршалів (Жан Ланн, Огюст-Фредерік-Луї Мармон, Жан Массена, Едуард-Адольф-Казімір Мортьє, Мішель Ней, Лоран де Гувіон Сен-Сір, Луї-Ніколя Даву, Ісідор Ексельманс, Луї Габріель Сюше, Франсуа Етьєн Крістоф Келлерман і Гійом Марі-Анн Брюн), 9 генералів (Анрі Гасьєн Бертран, Жан Андош Жюно, Луї Лепік, П'єр Жак Етьєн Камбронн, Ежен Роз де Богарне, Арман Огюстен Луї де Коленкур, Жан-Батист Клебер й Шарль Франсуа Дюмур'є) і маркіз Жільбер Ла Файєт, видатний політичний діяч.

Оскільки серія перевидавалася в наступні епохи, композиція та асортимент скульптур відрізняються, проте незмінними залишаються ретельне опрацювання деталей обладунків та нагород разом із квадратним постаментом із золотими орлами – символом наполеонівської Франції – по кутах. Прізвища маршалів та генералів витіснені на передній частині, роки життя – на задній, а на дні – коротка біографічна довідка.

В наявності галереї Watel Antik - колекція статуеток у кількості 14 штук періоду 1962-1972 рр., коли мануфактура перебувала під контролем НДР, але ще не націоналізована. Нижче представлені детальні історичні описи та коментарі (докладніше про клейма – на сторінці лота).

Ця колекція продається в унікальній упаковці, виготовленій у нашому рестравраційному ательє.

Наполеон Бонапарт (1769-1821)

Напис на постаменті: Napoleon (спереду)

Ключова у всіх сенсах постать. Незалежно від дати серії, зображується із заправленою за відворот мундира рукою (у нашому випадку – лівою) та зоровою трубою (у нашому випадку – у правій руці). Проте наша скульптура має незвичайну композицію: праворуч від Наполеона кам'яний п'єдестал, охоплений полум'ям, на якому лежить мініатюрна копія Декларації правами людини і громадянина 1789 року - найважливішого документа Французької революції.

 

Шарль Франсуа Дюмур'є

Написи на постаменті: 
Dumouriez (попереду)
1739-1823 (позаду)
Né à Cambrai - Avec Kellermann à Valmy le 20 Septembre. 1792 Jemmapes le 6 Novembre 1792. Conquit la Belgique, mourut 1823 (Народився у Камбрі. Разом із Келлерманом брав участь у Битві при Вальмі 20 вересня 1792 року. 6 листопада 1792 - Битва при Жеммапі. Завоював Бельгію, помер 1823 року)

Генерал армії Наполеона. Походив із сім'ї військового чиновника, вже з 19 років брав участь у війнах. Відрізнявся відвагою та авантюрністю, пропонуючи свої послуги іншим арміям. У 1792 став міністром закордонних справ, змінив Лафайєта на посаді головнокомандувача північної армії. У тому ж році завдяки його діям була захоплена Бельгія. У 1800-х роках, через низку своїх сумнівних дій, був змушений мандрувати Європою, потім оселився в Англії, де йому була призначена пенсія в 25 000 франків.

 

Франсуа Кристоф Келлерман

Написи на постаменті:
Kellermann (попереду)
1785-1879 (позаду)
Né à Strasbourgh - Général avec Dumourier à Valmy 1792. Maréchal de France et Duc de Valmy (Народився у Страсбурзі. Генерал, разом з Дюмор'є, брав участь у Битві при Вальмі в 1792 році. Маршал Франції та герцог Вальмі)

У 1788 році – генерал, у 1801 році – президент сенату. З 1804 - почесний маршал і герцог Вальмі. У 1814 році отримав від Людовіка XVIII титул пера.

 

Мішель Ней

Написи на постаменті:
Ney (попереду)
1769-1815 (позаду)
Né à Sarrelouis. Engage en 1787. Général 1799. Maréchal 1804. Duc d'Elchingen 1805. Espagne, 1806. Russie 1812. Prince de la Moskowa. Pair de France. Fusillé 1815 (Народився у Саррелуї. В армії з 1787 р. Генерал 1799. Маршал 1804. Герцог Ельхінген 1805. Кампанія в Іспанії 1806. Російська кампанія в 1812. Князь Московський. Пер Франції. Розстріл 1815 р.)

"Le Brave des Braves", найхоробріший з хоробрих Наполеона. Народився в німецькомовному анклаві Саарлуїс у простій сім'ї бондаря. В армії з 1788 р. брав участь у багатьох битвах проти Австрійської імперії. У 1804 р. отримав маршальський жезл, а згодом і шляхетські титули. Був у битвах при Ельхінгені, Ульмі, Єні, воював в Іспанії, командував корпусом у Російській кампанії 1812 року. Після взяття Парижа і зречення Наполеона був призначений королем Людовіком XVIII пером, проте в 1815 р. перекинувся на бік Наполеона, який повернувся з Ельби. 7 грудня 1815 був розстріляний за державну зраду.

 

Жильбер Лафайєт

Написи на постаменті:
La Fayette (попереду)
1757-1834 (позаду)
Né à château de Chavagnac (Cantal). Servit en Amerique y devint Général. Garde Nationale 1789. Depute 1813. Chef du Gouvernement provisoire 1830 (Народився у Шато-де-Шаваньяк (Канталь). Служив у Америці, де дослужився до звання генерала. У Національній Гвардії Франції з 1789 р. Депутат 1813 р. Глава Тимчасового уряду 1830 р.)

Походив із знатної сім'ї, був одним із ключових учасників американської війни за незалежність, Великої французької революції та Липневої революції 1830 року – найголовніших подій світової історії XIX століття. Варто зазначити, що включення фігурки видатного політика до серії "Наполеон та його воєводи" - це, скоріше, данина поваги самому Лафайєту, оскільки на момент створення імперії в 1804 році політик, по-перше, вже відійшов від справ і, по-друге, навіть виступав проти авторитаризму Наполеона Бонапарта.

 

Анри Гасьен Бертран

Написи на постаменті:
Bertrand (попереду)
1773-1844 (позаду)
Né à Châteauroux. Garde National 1792. Egypte 1798. Général après Austerlitz, Wagram, suivit Napoléon a lile d'Elbe et a Ste-Hèlèna (Народився у Шатору. У Національній гвардії з 1792 р. Єгипетська кампанія в 1798 р. Генерал після Аустерліца, Ваграм, за Наполеоном вирушив на острів Ельба і острів Святої Єлени)

Найвідданіший Наполеонові генерал, який слідував за ним, що називається, "і в горі, і в радості". Був не лише воїном, а й дипломатом та розвідником: 1797 року був у складі посольства, направленого до Константинополя, а 1805 року був посланий із розвідувальною місією до Баварії. Був поруч із Наполеоном у Єгипетській кампанії. З 1807 року – генерал, з 1808 року – граф. Після невдалих для Наполеона "Ста днів" генерал Бертран разом із сім'єю відправився за своїм імператором на заслання на о. Святої Олени. Але доля генерала склалася більш вдало: 1816 р. йому було винесено смертний вирок, але скасовано 1821 року. До своєї смерті в 1844 Анрі Гасьєн Бертран займався політикою.

 

Жан Лан

Написи на постаменті:
Lannes (попереду)
1769-1809 (позаду)
Né à Lectoure. Egypte 1796. Coup d'Etat 16 Brumaire (1799). Maréchal et Duc de Montebelle 1804. Saragosse 1808. Tué le 22 Mai 1809 Essling (Народився у Лектурі. Єгипетська кампанія 1796 р. Державний переворот 16 брюмера (1799 р.). Маршал і герцог Монтебель у 1804 р. Кампанія в Сарагоссі 1808 р. Вбито 22 травня 1809 р. в Есслінгу)

Маршала Лана порівнювали з багатьма епічними героями Європи: Роландом, наближеним Карла Великого, і навіть героями Троянської війни - Аяксом і Ахіллесом. Син селянина пішов добровольцем до армії новоствореної Французької Республіки та був активним учасником воєн проти коаліції європейських монархій. Був помічений Наполеоном Бонапартом під час італійської кампанії, в ході якої тоді ще командир батальйону Лан двічі рятував його життя. 4 роки був послом Франції в Португалії, де домагався слабшого впливу Англії. Помер після битви при Есслінгу в 1809: ядром йому роздробило обидві ноги, одну з них довелося ампутувати, однак у маршала розвинулася гангрена, що дала ускладнення.

 

Франсуа-Северен Марсо-Деграв'є

Надписи на постаменте:
Marceau (попереду)
Né à Chartres 1769, engagé à 15 ans. Sergent 1789. Général de Division campagnes de 1795 et 1796. Tué devant Altenkirchen 1796 (Народився в Шартрі в 1769, завербований в армію в 15 років. Сержант у 1789 р. Генерал дивізії у кампаніях 1795 та 1796 рр. Убитий при Альтенкірхені 1796 р.)

Коротке поприще пройшов він, та преславне,
І плакали над ним два супротивні війська:
Одно було своє, друге чуже, вороже.
Він доблесно полїг, і странникови личить
Тут зупинити ся, про мир душі молитись
(Дж. Гордон Байрон, Чайльд-Гарольдова Мандрівка, Пісня Третя, LVII)

Уславлений генерал часів Французької революції. У 16 років втік з дому, щоб завербуватися в армію, був одним із тих, хто штурмував Бастилію. Разом з Жильбером Лафайєтом брав участь в обороні Вердена в 1792 році. У битві при Гехстенбаху був смертельно поранений. Його товариші по службі не змогли прорватися до нього крізь австрійську армію. Австрійці поставилися до Марсо з повагою та поховали у Кобленці. Фігурка генерала Марсо-Деграв'є є цікавою з двох причин. По-перше, вона, як і у випадку з Лафайєтом, є даниною поваги самому генералу. По-друге, скульптором цієї фігурки є Хайнц Шобер із Мейсенської мануфактури.

 

Ежен де Богарне

Написи на постаменті:
De Beauharnais (попереду)
1781-1824 (позаду)
Né à Paris.Beau fils de l'Empereur. Lieutenant 1797. Egypte 1798. General de brigade 1800. Prince 1804. Vice-roi d'Italie 1805. Commando le 4me corps en Russie 1812 mouru Baviére 1824 (Народився у Парижі. Пасинок Імператора. Лейтенант у 1797 р. Єгипетська кампанія 1798 р. Бригадний генерал у 1800 р. Принц у 1804 р. Намісник Італії у 1805 р. Командир 4-го корпусу під час Російської кампанії 1812 р. Помер у Баварії у 1824 р.)

Син коханої жінки Наполеона Бонапарта Жозефіни де Богарне від першого чоловіка. Імператор усиновив юнака після шлюбу з його матір'ю, в 1805 дарував титул принца Французької Імперії і зробив віце-королем Італії. Незважаючи на юний вік та спорідненість, показав себе здібним правителем і відважним воїном. Ежен де Богарне командував італійськими військами, а також проявив себе в Російській кампанії 1812 року. Після падіння Наполеона відмовився від італійських володінь за солідну винагороду і перебрався до Баварії, де мешкав до своєї смерті в 1824 році.

 

Едуард Адольф Казимир Морт'є

Написи на постаменті:
Mortier (попереду)
1768-1835 (позаду)
Né au Cateau-Cambrésis. Engage 1791. Adjudant 1793. General 1799. Marechal 1804. Duc de Trevise 1807. Commando en Espagne 1809, en Russie 1812. Mouru victime de Fieschi (Народився у Като-Камбрезі. Завербований в армію в 1791 р. Ад'ютант в 1793 р. Генерал в 1799 р. Маршал 1804. Герцог Тревізо в 1807 р. Командир кампаній в Іспанії 1809 р., в Росії 1812 р. Помер у результаті замаху Фієскі)

Народився в сім'ї торговця тканинами, отримав пристойну освіту та допомагав батькові у торгівлі. З початком Великої французької революції завербувався в армію, неодноразово проявляв себе на полі бою як талановитий командир. У 1804 році одним із перших отримав звання маршала, потім командував Імператорською гвардією – елітними військами Бонапарта. Під час "Ста днів" приєднався до Наполеона, але в бойових діях участі не брав. З 1830 року - посол при російському дворі. Був убитий "пекельною машиною", розробленою корсиканцем-авантюристом Жозефом Фієскі (зброя або снаряд, здатні заподіяти численні втрати), під час замаху на життя короля Луї-Філіппа в 1835 році.

 

Ізидор Ексельманс

Написи на постаменті:
Exelmans (попереду)
1775-1852 (позаду)
Né à Bar-le-Duc. Aide-de-camp et ami de Murat. General 1807. Suivit Murat en Espagne, caplit en Angleterre 1811. General 1812. Marechal 1851 (Народився у Бар-ле-Дюк. Ад'ютант та друг Мюрата. Генерал кампаній 1807 р. Пішов за Мюратом до Іспанії, полонений в Англії 1811 р. Генерал кампанії 1812 р. Маршал 1851 р.)

Син торговця, активний учасник революційних та наполеонівських воєн. Відзначився у битві 1805 року при Вертингені проти Австрії: під ним було вбито трьох коней, але Ексельманс прорвався до Наполеона і представив йому відібрані у ворога прапора, чим заслужив високу оцінку імператора - "Неможливо бути хоробрішим за Вас". В 1813 Ексельмансу був наданий титул графа. Під час "Ста днів" брав активну участь у реставрації влади Наполеона, з 1830 року - в Липневій революції. Помер у 1852 році після падіння з коня.

 

Наполеон II, герцог Рейхштадтський

Написи на постаменті:
Duc de Reichstadt (попереду)
Né à Paris, le 20 Mars 1811 (Народився в Парижі 20 березня 1811 г.)

Франсуа, або Франц - єдиний син Наполеона та Марії Луїзи Австрійської. Носив безліч титулів (Король Риму, Герцог Рейхштадський, Принц Пармський), формально навіть правив Французькою Імперією в 1815 році, оскільки після битви при Ватерлоо Наполеон зрікся престолу на користь рідного сина (проте його не визнали). Також Наполеон II рахувався в армії, встиг навіть "дослужитися" до звання майора. Хлопчик майже все своє життя прожив у Відні, при дворі Габсбургів, у сім'ї своєї матері. Помер 1832 року від туберкульозу. Фігурка сина Наполеона Бонапарта не входить до офіційної серії "Наполеон та його воєводи" і є раритетною.

 

Луї Лепік

Написи на постаменті:
Lepic (попереду)
1765-1827 (позаду)
Né à Montpellier. Dragon 1781. Lieutenant-colonel Marengo (14 juin 1800). Major dans la Garde Consulaire. Général de brigade 1807, division 1813 (Народився у Монпельє. Драгун 1781 р. Підполковник після Маренго (14 червня 1800 р.). Майор гвардії. Бригадний генерал 1807 р., генерал дивізії 1813 р.)

Походить із незаможної родини, у 16 ​​років завербувався у французьку армію. Герой битви при Прейсиш-Ейлау, відомий як розумний, хоробрий і дещо обережний командир. Все життя страждав на артрит, що не заважало йому, перемагаючи біль, йти в бій. Усі його 5 синів також пов'язали своє життя з армією. Молодший брат Луї Лепіка, Йоахім, також був уславленим воїном. Генерал Луї Лепік помер у себе вдома у 1827 році.

 

П'єр Жак Ет'єн Камбронн

Написи на постаменті:
La Garde meurt, mais ne se rend pas (попереду)
General Cambronne (позаду)
Né à Saint-Sébastien. Grenadier en 1792. Général de brigade en 1813. Avec Napoléon a l'ile d'Elba. Sa fière réponse à Waterloo en 1815, immortalis a sa bravoure (Народився у Сан-Себастьяні. Гренадер 1792 р. Бригадний генерал 1813 р. Вирушив з Наполеоном на острів Ельба. Його горда відповідь ворогові в битві при Ватерлоо в 1815 р. увічнила його хоробрість)

Син торговця, один із найхоробріших і найвідданіших генералів Наполеона. Йому хотіли присвоїти титул "перший гренадер республіки" за виявлену хоробрість у битві при Оберхаузені (а також через смерть попереднього "першого гренадера республіки"), але той відмовився, вважаючи себе негідним. Успішно провів Саксонську кампанію у 1813 році, супроводжував Наполеона у заслання на острів Ельба у 1815 році. У битві при Ватерлоо не капітулював перед англійцями, промовивши легендарну фразу "La Garde meurt, mais ne se rend pas" (Гвардія вмирає, але не здається). Вижив, незважаючи на тяжке поранення та англійський полон. Помер у 1842 році. Представлена ​​фігурка Камбронна цікава з двох причин: по-перше, сама по собі "нестатична" поза скульптури Камбронна зустрічається вкрай рідко, і, по-друге, на постаменті спереду висічено не прізвище Камбронна (вона на дні і ззаду), а його знаменитий вислів "Гвардія вмирає, але не здається".